- Статті
- Анонси
- ЗТ лабораторії
- Робота
- Оренда / Продаж
- Товари
- Обладнання
-
Стоматологам Інтра фото, камери монітори Ендодонтичне обладнання Лампа для відбілювання Наконечники і мікромотори Обладнання для реставрації зубів Обладнання для стомат кабінету Оптика Ортопедичне обладнання Пародонтологічне обладнання Рентген обладнання Стерилізаційне обладнання Хірургічне обладнання Все стомат. обладнання
-
- Матеріали
- Інструменти
- Меблі
- Інше
- Куплю / Попит
Сергій Сергійович Терехов — кандидат медичних наук, PhD, лікар-стоматолог-хірург, імплантолог і ортопед із 20-річним клінічним досвідом; автор і співавтор наукових робіт зі стабільності та фотоактивації дентальних імплантатів. Київ.
Анотація
Негайне навантаження повної дуги — це не окремий хірургічний прийом, а узгоджена система рішень: від протетично орієнтованого планування й первинної стабільності до жорсткості тимчасової конструкції, оклюзії та контролю в період ремоделювання кістки. УФ-фотоактивація титанової поверхні може бути додатковим біологічним інструментом у цій системі. У статті зіставлено результати двох клінічних досліджень за участю автора — 101 імплантат у 56 пацієнтів (2023) та 164 пацієнти (2024) — із практичною логікою All-on-4/All-on-6. В обох роботах групи фотоактивації мали вищі показники ISQ на наступних етапах спостереження. Водночас ці дослідження не були спеціально спроєктовані для All-on-X, тому отримані дані слід трактувати як обґрунтування подальшого клінічного інтересу, а не як доказ гарантованої успішності негайного навантаження.
Ключові слова: All-on-4, All-on-6, All-on-X, негайне навантаження, УФ-фотоактивація, фотофункціоналізація, DIO UV, ISQ, RFA, остеоінтеграція.
1. Негайне навантаження: рішення, а не швидкість
У повній реабілітації мета полягає не в тому, щоб будь-якою ціною зафіксувати конструкцію в день операції. Клінічно значуще питання звучить інакше: чи зможемо ми створити умови, за яких імплантати пройдуть перехід від первинної механічної до вторинної біологічної стабільності без небезпечних мікрорухів і перевантаження? Саме тому однакова рентгенологічна картина у двох пацієнтів не обов’язково означає однаковий протокол навантаження.
Я розглядаю негайне навантаження лише як результат збігу кількох передумов: достатньої стабільності кожної опори та дуги як єдиної системи, протетично коректної позиції імплантатів, можливості жорсткого пасивного шинування, контрольованої оклюзійної схеми й готовності пацієнта дотримуватися післяопераційних обмежень. Якщо одна з ланок слабка, додаткова технологія поверхні не повинна ставати аргументом на користь ризикованого рішення.
2. Що саме може додати фотоактивація
Після встановлення поверхня імплантату контактує з кров’ю, білками та клітинними елементами. УФ-фотофункціоналізація змінює фізико-хімічний стан титанової поверхні, зокрема підвищує її змочуваність. У клінічному протоколі DIO UV обробка виконується безпосередньо перед встановленням імплантату. Практичний інтерес полягає не в «посиленні імплантату», а в потенційному поліпшенні ранньої взаємодії поверхні з біологічним середовищем.
Важлива межа інтерпретації: UV не створює первинної стабільності та не виправляє помилок позиціонування, недостатньої кісткової опори, непасивної конструкції чи неконтрольованої оклюзії. У протоколі повної дуги це один із керованих факторів — поруч із хірургічною технікою, дизайном імплантату, розподілом опор і ортопедичною дисципліною.
3. Дослідження 2023 року: коли з’явилася різниця
У роботі «Ефективність методу фотоактивованої обробки поверхні у підвищенні стабільності зубного імплантату» досліджено 101 імплантат у 56 пацієнтів. 53 імплантати мали поверхню після піскоструминної обробки та кислотного травлення, 48 — додаткову фотоактивацію. Стабільність оцінювали методом резонансно-частотного аналізу (RFA, Osstell Mentor) у день встановлення, через 2, 8 та 16 тижнів.
Початкові значення були зіставними: 75,2 ± 5,9 у групі A та 75,8 ± 6,1 у групі B (p > 0,05). Через 8 тижнів ISQ становив 84,3 ± 4,5 проти 88,4 ± 5,2 (p < 0,05), а через 16 тижнів — 83,2 ± 2,5 проти 87,1 ± 3,3 (p < 0,05). Різниця на користь фотоактивації становила відповідно 4,1 та 3,9 ISQ. Для клініциста тут суттєво, що різниця виникла не на старті, а в динаміці — у період, коли механічна стабільність поступово поступається біологічній.
4. Дослідження 2024 року: чи відтворюється тенденція
У роботі «Clinical efficiency and stability of surface-modified implants: acid modification versus photoactivation» проаналізовано 164 пацієнти з дефектами зубних рядів: 80 у групі A та 84 у групі B. На момент імплантації статистично значущої різниці між групами не було, однак надалі показники вторинної стабільності у групі фотоактивації були вищими.
Через 3 місяці середній ISQ становив 84,1 ± 4,0 у групі A та 88,7 ± 5,1 у групі B (p < 0,001); через 6 місяців — 83,0 ± 2,9 та 87,3 ± 3,8 відповідно (p < 0,001). Різниця становила 4,6 ISQ через 3 місяці й 4,3 ISQ через 6 місяців. Повторюваність напрямку ефекту у двох роботах заслуговує уваги, але не скасовує потреби оцінювати клінічну значущість, дизайн досліджень і кінцеві результати, важливі для пацієнта.
5. Як перенести дані в практику All-on-X — і не перебільшити їх
Обидві роботи оцінювали стабільність імплантатів, але не були спеціально спроєктованими порівняльними дослідженнями негайного навантаження All-on-4 або All-on-6. Тому коректно говорити про повторювану асоціацію фотоактивації з вищими показниками ISQ на етапах спостереження. Некоректно — стверджувати, що UV сама по собі знижує частоту дезінтеграції або гарантує успіх All-on-X.
ISQ також не варто перетворювати на універсальний «дозвіл» до навантаження. Це один із параметрів, чутливий до напрямку вимірювання, кісткової щільності, геометрії імплантату й умов повторного контролю. У практиці кориснішими за одиничне число є відтворюваність вимірювання, динаміка в часі та відповідність ISQ іншим клінічним даним. Сумнівна стабільність хоча б однієї стратегічної опори змушує переглянути конструкцію або термін навантаження, а не шукати технологічне виправдання.
6. Мій алгоритм клінічного рішення
- Зворотне планування. Позицію імплантатів визначає майбутня конструкція. Доступна кістка важлива, але не повинна змушувати хірурга приймати компромісну ортопедичну позицію без усвідомлення наслідків.
- Вибір кількості опор. All-on-4 і All-on-6 — не конкуренти. Рішення залежить від анатомії, довжини консолі, розподілу опор, якості кістки, доступного протетичного простору та можливості очищення конструкції.
- Хірургічний етап. Атравматична екстракція за показаннями, керований протокол формування ложа, оцінка стабільності кожного імплантату та всієї опорної схеми. Торк сам по собі не замінює клінічної оцінки.
- Фотоактивація. DIO UV застосовується безпосередньо перед встановленням як додатковий елемент протоколу. Її роль не розширює показання до негайного навантаження за межі безпечної біомеханіки.
- Тимчасова конструкція. Мульти-юніт абатменти, пасивна посадка, жорстке шинування, мінімізація консолі та контрольована оклюзія мають вирішальне значення. Технічна помилка на цьому етапі здатна нівелювати біологічні переваги поверхні.
- Контроль. Оцінюють тканини, гігієну, цілісність і пасивність конструкції, оклюзію та скарги. RFA/ISQ використовують за показаннями й у стандартизованих умовах; важлива тенденція, а не «красива» цифра.
7. All-on-4 чи All-on-6: клінічна дискусія
Чотири імплантати можуть бути достатніми за сприятливої анатомії, коректної просторової позиції та контрольованої біомеханіки. Шість опор потенційно дають більше варіантів розподілу навантаження й резерв на випадок проблеми з окремим імплантатом, але не автоматично роблять лікування кращим: додаткові імплантати можуть ускладнити позиціонування, гігієну або потребувати невиправданого втручання. У моїй практиці вибір визначає не бажана цифра, а майбутня конструкція та найслабша ланка конкретного плану.
8. Власний клінічний досвід: що змінилося після понад 1000 імплантатів DIO UV
Упродовж практичної роботи технологію DIO UV застосовано мною під час встановлення понад 1000 імплантатів, зокрема в одномоментних втручаннях, комплексних реконструкціях і протоколах повної дуги. Це дані власної клінічної практики, а не окреме опубліковане контрольоване дослідження; тому вони не можуть замінювати порівняльну доказову базу.
Головний практичний висновок цього досвіду — фотоактивація має сенс лише всередині відтворюваної системи. Вона не змінила моїх базових критеріїв безпеки, але посилила увагу до стандартизації всього ланцюга: діагностика → протетично орієнтоване планування → хірургічна стабільність → біологія поверхні → жорстке шинування → оклюзійний контроль → підтримувальна терапія. У сумнівному випадку я обираю зменшення ризику, а не прискорення протоколу.
9. Клінічний випадок: повна тотальна реабілітація на імплантатах, одномоментна імплантація та негайне навантаження
Клінічна документація демонструє логіку повної тотальної реабілітації на імплантатах з одномоментною імплантацією та негайним навантаженням: від вихідної ситуації та планування до встановлення імплантатів, фіксації конструкції й контрольного спостереження. Через відсутність у наданих матеріалах повного протоколу випадку тут навмисно не зазначено вік пацієнта, діагноз, точні строки окремих етапів, значення первинної стабільності чи деталі оклюзійної схеми.
Для колеги-імплантолога принципово важливо, що клінічний результат не слід приписувати одному чиннику. Він відображає сукупність діагностики, протетично орієнтованого позиціонування опор, хірургічної стабільності, жорсткого об’єднання імплантатів конструкцією, контролю навантаження та підтримувальної терапії. УФ-фотоактивація в цій системі розглядається як додатковий біологічний інструмент, а не як заміна механічних і ортопедичних передумов успіху.
Найбільшу клінічну цінність має зіставлення двох КТ-зрізів одного випадку. Вони виконані з інтервалом приблизно один рік після імплантації та наведені поруч без зміни медичного вмісту. Таке порівняння корисне як елемент динамічного контролю, однак за двома окремими зрізами не слід робити самостійні висновки про рівень кістки, остеоінтеграцію або прогноз без аналізу повного набору даних КЛКТ, клінічного огляду та стандартизованих вимірювань.
Практичний висновок із цього спостереження — цінність контрольної візуалізації полягає не в демонстрації «успіху технології», а в перевірці стабільності прийнятого клінічного рішення в часі. Окремий випадок і власний досвід не замінюють порівняльних досліджень; вони допомагають сформулювати питання для подальшого спостереження та стандартизувати протокол контролю.
10. Де я відмовляюся від негайного навантаження
До «червоних прапорців» належать неможливість створити стабільну й раціонально розподілену опорну схему, сумнівна стабільність стратегічного імплантату, надмірна консоль, непередбачувана пасивність тимчасової конструкції, неконтрольовані парафункції, активне запалення без можливості належної санації або очікувано низька прихильність пацієнта до режиму й гігієни. UV не повинна знижувати поріг обережності в жодній із цих ситуацій. Альтернативою можуть бути відстрочене навантаження, зміна кількості чи позиції опор або перегляд ортопедичного дизайну.
11. Практичні висновки для лікаря
- УФ-фотоактивацію доцільно розглядати як додатковий біологічний інструмент, а не як самостійну підставу для негайного навантаження.
- У двох клінічних роботах за участю автора групи з фотоактивацією мали статистично вищі ISQ на наступних етапах спостереження; початкові показники істотно не відрізнялися.
- Для All-on-X ці дані найцікавіші в контексті переходу від первинної до вторинної стабільності, однак прямого доказу зниження невдач або ускладнень саме в повній дузі вони не дають.
- Рішення про навантаження приймають за сукупністю механічних, біологічних, ортопедичних і поведінкових факторів; ISQ є частиною рішення, а не його заміною.
- Вибір All-on-4 або All-on-6 має виходити з майбутньої конструкції, анатомії та біомеханіки. Потрібні проспективні порівняльні дослідження з кінцевими точками виживаності, ускладнень і змін маргінальної кістки.
Про автора
Терехов Сергій Сергійович — кандидат медичних наук, PhD, лікар-стоматолог-хірург, імплантолог і ортопед із 20-річним клінічним досвідом. Професійні та наукові інтереси: дентальна імплантація, негайне навантаження, повні реконструкції, стабільність і модифікація поверхні імплантатів. Автор і співавтор двох наведених у цій статті клінічних досліджень, опублікованих у 2023 та 2024 роках. Працює в Києві, засновник авторської стоматології Carranta.
Додаткові посилання до статті:
Авторська стоматологія Carranta у Києві: https://carranta.ua/
Одномоментна імплантація та негайне навантаження All-on-4 / All-on-6:
Клінічні випадки:
Ціни на імплантацію:
Наукові публікації Сергія Терехова в Google Scholar:
https://scholar.google.com/citations?user=izMMa0EA...
Література
1. Терехов С.С., Прощенко А.М., Прощенко Н.С. Ефективність методу фотоактивованої обробки поверхні у підвищенні стабільності зубного імплантату. Медицина сьогодні і завтра. 2023;92(1):47–54. DOI: 10.35339/msz.2023.92.1.tpp. Повний текст: https://msz.knmu.edu.ua/article/download/10.35339....
2. Terekhov S.S., Proshchenko A.M., Proshchenko N.S., Shorikova D.V. Clinical efficiency and stability of surface-modified implants: acid modification versus photoactivation. Polski Merkuriusz Lekarski. 2024;52(1):42–48. DOI: 10.36740/Merkur202401107.
123
•
31.08.2026
